застояний
ЗАСТО́ЯНИЙ, рідко ЗАСТОЯ́ЛИЙ, а, е.
1. Який застоявся на одному місці, затерп від довгого стояння.
Велике тіло [народу] розросталося, наче простувало застояні ноги, затерплі руки (Коцюб., II, 1955, 73).
2. Який довго був без руху, без роботи.
І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (Манж., Тв., 1955, 80);
Крізь темну шкіру та густу сітку бузкових прожилок стала просвічуватися застояна кров (Вол., Місячне срібло, 1961, 198).
3. Який довго не висихав, не витікав.
Відгонило [повітря] тванистим духом застояного болота (Рибак, Час.., 1960, 75);
Як кинеться з розгону У отвори застояна вода, Як крутоне колесами! (Вирган, В розп. літа, 1959, 123).
4. Який має поганий запах, смак: спертий, зіпсований (про повітря, воду).
Коли Гнат відкрив двері, в лице йому вдарило застояним повітрям (Тют., Вир, 1960, 64).
Значення в інших словниках
- застояний — засто́яний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- застояний — Застоялий, нерухомий; (- воду) затхлий, прогнилий; (- повітря) важкий, зіпсутий, задушливий, затхлий. Словник синонімів Караванського
- застояний — -а, -е. 1》 Який застоявся на одному місці, затерп від довгого стояння. 2》 Який довго був без руху, без роботи. 3》 Який довго не висихав, не витікав. 4》 Який має поганий запах, смак; спертий, зіпсований (про повітря, воду). Великий тлумачний словник сучасної мови
- застояний — ЗА́ТХЛИЙ (сповнений неприємного запаху), ЗАСТО́ЯНИЙ, СПЕ́РТИЙ, ЗАСТОЯ́ЛИЙ рідко; ГНИЛИ́Й (про воду, водойми). Павло побрів критими сходами затхлого підземелля на свіже повітря (В. Кучер); У тісній хатині смерділо застояною гнилою вогкістю (П. Словник синонімів української мови
- застояний — Засто́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- застояний — Застояний, -а, -е Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома. Камен. у. Словник української мови Грінченка