застояний

ЗА́ТХЛИЙ (сповнений неприємного запаху), ЗАСТО́ЯНИЙ, СПЕ́РТИЙ, ЗАСТОЯ́ЛИЙ рідко; ГНИЛИ́Й (про воду, водойми). Павло побрів критими сходами затхлого підземелля на свіже повітря (В. Кучер); У тісній хатині смерділо застояною гнилою вогкістю (П. Колесник); Стригалі, мотористи, точильники — всі чадіють від спертого повітря, від овечої сірки (О. Гончар); У коридорі, на східцях смерділо котами, застоялим кухонним духом (М. Олійник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застояний — засто́яний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. застояний — Застоялий, нерухомий; (- воду) затхлий, прогнилий; (- повітря) важкий, зіпсутий, задушливий, затхлий. Словник синонімів Караванського
  3. застояний — -а, -е. 1》 Який застоявся на одному місці, затерп від довгого стояння. 2》 Який довго був без руху, без роботи. 3》 Який довго не висихав, не витікав. 4》 Який має поганий запах, смак; спертий, зіпсований (про повітря, воду). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. застояний — Засто́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. застояний — ЗАСТО́ЯНИЙ, рідко ЗАСТОЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який застоявся на одному місці, затерп від довгого стояння. Велике тіло [народу] розросталося, наче простувало застояні ноги, затерплі руки (Коцюб., II, 1955, 73). 2. Який довго був без руху, без роботи. Словник української мови в 11 томах
  6. застояний — Застояний, -а, -е Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома. Камен. у. Словник української мови Грінченка