застрявати

ЗАСТРЯВА́ТИ і ЗАСТРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТРЯ́ТИ і рідше ЗАСТРЯ́НУТИ, я́ну, я́неш і ЗАСТРЯ́ГТИ і рідше ЗАСТРЯ́ГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. застря́в і застря́г, ла, ло; док.

1. Потрапляти в що-небудь вузьке, тісне, грузьке і т. ін.

З усіх країв кричать: га-ту! га-та! І заєць в сітку застряває… (Бор., Тв., 1957, 59);

— Корови по коліна застрягають у болоті (Коб., III, 1956, 485);

Радюк перескочив через тин, ледве проліз через кущі бузини, трохи не застряг в густому бузку (Н.-Лев., І, 1956, 475);

Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5);

// Устромлятися, в кого-, що-небудь (про щось гостре).

Вістря [меча].. застряло в лопатці, і звір ухопив боярина в свої страшні, залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16);

Стодоля широко розмахнувся і щось полетіло в обличчя німця. В лівому оці коменданта застрягло скельце (Гур., Новели, 1951, 33);

*Образно. За столом сидить Шестірний і товче якусь книжку. Його очі застряли в їй, як гостра стріла (Мирний, І, 1954, 331).

◊ Го́лос (крик, сміх, слова́ і т. ін.) застрява́в (застря́в, застрява́ли, застря́ли і т. ін.) в го́рлі (гру́дях) — не міг (не могла і т. ін.) сказати (крикнути, засміятися і т. ін.).

Потім виступала Катерина. Від хвилювання голос застрявав у горлі (Збан., Переджнив’я, 1960, 318);

Хотіла [Лариса] крикнути, ..та крик застряв у горлі (Руд., Остання шабля, 1959, 62);

Сміх чомусь застряв у Каргата в горлі (Шовк., Інженери, 1956, 255);

Мовчки повернулись [Кузьмін і Туся] додому. Слова обом застряли в горлі, коли б вони спробували щось сказати— все одно нічого б з того не вийшло (Збан., Сеспель, 1961, 179);

Кі́сткою застря́ти у го́рлі див. го́рло;

Клубо́к чого застря́в (застря́г) у го́рлі див. клубо́к;

Клубко́м застрява́ти (застряга́ти, застря́ти і т. ін.) у го́рлі див. клубо́к.

2. перен. Затримуватися десь або на чому-небудь довше, ніж звичайно, ніж треба.

З усіх гінців, яких він одного за одним посилав у Гуляй-Поле, жоден ще не повернувся.. В чім річ? Де вони там застряють? (Гончар, Таврія.., 1957, 616);

Одного понеділка.. хуртовина застала мене в Минківці. Я застряв дома на кілька днів (Минко, Моя Минківка, 1962, 83);

Подужавши половину старогрецької історії. Застрягли [Кость з Петром] на Алківіаді й Фемістоклі (Полт., Повість.., 1960, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застрявати — застрява́ти дієслово недоконаного виду форми -ваю-, -ваєш-... вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. застрявати — ЗАСТРЯГАТИ з. г. стрягнути; (у багні) загрузати; дк. ЗАСТРЯГ|НУ|ТИ, захряс|ну|ти. Словник синонімів Караванського
  3. застрявати — -яю, -яєш, застрягати, -аю, -аєш, недок., застряти і рідше застрянути, -яну, -янеш і застрягти і рідше застрягнути, -гну, гнеш; мин. ч. застряг, -ла, -ло, док. 1》 Потрапляти в що-небудь вузьке, тісне, грузьке і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. застрявати — Застрягати, застрягнути, застрягти, позастрягати, захрясати, захряснути, позахрясати Словник чужослів Павло Штепа
  5. застрявати — слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Фразеологічний словник української мови
  6. застрявати — ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал. Словник синонімів української мови
  7. застрявати — Застрявати, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. ІІ. 46. 3... Словник української мови Грінченка