застрявати

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він (політрук) по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

сміх застря́в у го́рлі в кого, рідко кому. Хто-небудь раптово перестав сміятися через щось. Сміх чомусь застряв у Каргата в горлі. Все тіло.. напружилось (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

застрявати — застрява́ти дієслово недоконаного виду форми -ваю-, -ваєш-... вживаються рідко Орфографічний словник української мови
застрявати — ЗАСТРЯГАТИ з. г. стрягнути; (у багні) загрузати; дк. ЗАСТРЯГ|НУ|ТИ, захряс|ну|ти. Словник синонімів Караванського
застрявати — -яю, -яєш, застрягати, -аю, -аєш, недок., застряти і рідше застрянути, -яну, -янеш і застрягти і рідше застрягнути, -гну, гнеш; мин. ч. застряг, -ла, -ло, док. 1》 Потрапляти в що-небудь вузьке, тісне, грузьке і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
застрявати — Застрягати, застрягнути, застрягти, позастрягати, захрясати, захряснути, позахрясати Словник чужослів Павло Штепа
застрявати — ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал. Словник синонімів української мови
застрявати — ЗАСТРЯВА́ТИ і ЗАСТРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТРЯ́ТИ і рідше ЗАСТРЯ́НУТИ, я́ну, я́неш і ЗАСТРЯ́ГТИ і рідше ЗАСТРЯ́ГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. застря́в і застря́г, ла, ло; док. 1. Потрапляти в що-небудь вузьке, тісне, грузьке і т. ін. Словник української мови в 11 томах
застрявати — Застрявати, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. ІІ. 46. 3... Словник української мови Грінченка