застій
ЗАСТІ́Й, то́ю, ч.
1. Відсутність руху, нерухомість.
Задишка виникає при застої крові в легенях (Заг. догляд за хворими, 1957, 86).
2. перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь.
— Тепер у дров’яній торгівлі застій, ціни доброї нема (Фр., VII, 1951, 43);
Нестача металу, природно, викликала застій у техніці і серйозно обмежувала розвиток продуктивних сил стародавнього суспільства (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 109).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- застій — засті́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- застій — (крови) відсутність руху; (брак руху) безрух; (розвитку) стояння, загнивання, гниття, с. занепад, деградація, регрес. Словник синонімів Караванського
- застій — -тою, ч. 1》 Відсутність руху, нерухомість. 2》 перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- застій — хохл. (застой) зупинка затримка, гайка, загайка, див. затяжка Словник чужослів Павло Штепа
- застій — Засті́й, -сто́ю, -сто́єві, в -сто́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)