1. Словник української мови в 11 томах

затаювати

ЗАТА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТАЇ́ТИ, аю́ аї́ш, док., перех. Зберігати в таємниці.

Я грунтовно з’ясував справу, яку затаювали галицько-польські дослідники більше ніж півстоліття (Фр., І, 1955, 42);

Янек розповів усе, затаївши тільки те, як Корж скинув з нього штани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53);

// Приховувати що-небудь.

Вона не знає в своєму роді нікого, хто б хоч крихту хліба затаїв, не то що гроші (Мирний, IV, 1955, 40);

*Образно. Пасма гір,. чергуючись з долинами, затаюють далечінь (Коцюб., І, 1955, 252);

// Не виявляти своїх почуттів, ставлення до кого-небудь.

Вона затаювала в своєму серці палкі зроду почування (Н.-Лев., IV, 1956, 105);

Мала дівчина таку добру душу та лагідне серце, що за ті дрібниці ніколи й ні на кого довго зла не затаювала (Коз., Сальв 1959, 30);

Прохор затаїв глибоку образу та злість на Карпа (Шиян, Баланда, 1957, 26).

◊ Зата́ювати (затаї́ти) ди́хання (дух, ві́ддих т. ін.). — переставати або дуже тихо якийсь час дихати (щоб зробитися непомітним або внаслідок переляку, сильного враження і т. ін.).

Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї.. будуть казати (Мирний, III, 1954, 79);

Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 145);

Зата́ювати (затаї́ти в собі́ — приховувати від інших якісь відомості, почуття.

Його бажання двоїлись. Хтілось оповідати і хтілось в собі затаїти все пережите (Коцюб., II, 1955, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затаювати — зата́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. затаювати — (минуле) таїти, не виявляти, не виказувати, не розголошувати, тримати в секреті, приховувати. Словник синонімів Караванського
  3. затаювати — див. ховати Словник синонімів Вусика
  4. затаювати — -юю, -юєш, недок., затаїти, -аю, -аїш, док., перех. Зберігати в таємниці. || Приховувати що-небудь. || Не виявляти своїх почуттів, ставлення до кого-небудь. Затаїти дух. Затаювати в собі — приховувати від інших якісь відомості або почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затаювати — див. засекречувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. затаювати — Зата́ювати, -та́юю, -та́юєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. затаювати — Затаювати, -таюю, -єш сов. в. затаїти, -таю́, -ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76. Словник української мови Грінченка