затверділий
ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ, ЗАТВЕ́РДЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до затверді́ти, затве́рднути.
Затверділі за літо листки крешуть, мов шаблі об панцир, — і шум їхній гострий, тривожний (Сенч., На Бат. горі, 1960, 55);
Сліпуче сонце відбивалося на снігу, затверділому від морозу (Ткач, Плем’я.., 1961, 6).
2. у знач. прикм. Твердий.
Оленчук нагодував офіцера із власного вузлика, поділившись із ним домашніми затверділими маторжениками (Гончар, II, 1959, 37);
// Зашкарублий.
І з затвердлих душ спаде кора, розтане під жаром любові (У. Кравч., Вибр., 1958, 108).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затверділий — затверді́лий 1 дієприкметник який затвердів затверді́лий 2 прикметник твердий Орфографічний словник української мови
- затверділий — див. твердий Словник синонімів Вусика
- затверділий — затвердлий, -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до затвердіти, затверднути. 2》 у знач. прикм.Твердий. || Зашкарублий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затверділий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди... Словник синонімів української мови
- затверділий — Затверділий, -а, -е Загрубѣлый, затвердѣвшій. Серце бо їх затверділе. Єв. Мр. VI. 52. Словник української мови Грінченка