зателефонувати
ЗАТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Повідомити по телефону; телефонувати.
— Так будьте ж ласкаві, зателефонуйте йому зараз, що се зовсім невірно, що я нічого подібного не наказував (Фр., IV, 1950, 173);
— Сестра просила дочку вашого друга зателефонувати з аптеки про вас (Ле, Клен. лист 1960, 187).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зателефонувати — зателефонува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зателефонувати — [затеилеифонуватие] -фоунуйу, -фоунуйеиш Орфоепічний словник української мови
- зателефонувати — -ую, -уєш, док., розм. Повідомити телефоном; телефонувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зателефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Словник синонімів української мови