затилля
ЗАТИ́ЛЛЯ, я, с.
1. Задня частина, тильний бік чого-небудь.
Поки старий сумує на балконі в зватиллі будинку, перед фасадом його.. відбуваються жваві і шумні сценки (Вол., Місячне срібло, 1961, 19);
// Тил.
Залізничники утворили свій Бойовий штаб і почали групові диверсійні дії, у затилля корпусові Скоропадського (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 717).
2. діал. Місце позаду сільських дворів.
Святкуючі робітники… малими купками громадилися по затиллях (Фр., V, 1951, 417).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затилля — зати́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- затилля — -я, с. 1》 Задня частина, тильний бік чого-небудь. || Тил. 2》 діал. Місце позаду сільських дворів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затилля — Зад, задвірок, задвір'я, запілля Словник чужослів Павло Штепа
- затилля — Зати́лля, -лля, -ллю, в -ллі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- затилля — Зати́лля, -ля с. Задняя, не лицевая сторона. А у Стрию на затиллю мальовані сіни, а там мої, товаришу, кучері посіли. Гол. IV. 445. Словник української мови Грінченка