затухати
ЗАТУХА́ТИ¹, а́є, недок., ЗАТУ́ХНУТИ, не, док.
1. Переставати горіти; гаснути.
Поволі затухали вогні на бородінському полі, посіріло на сході небо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 290);
Затухне топка (Еллан, II, 1958, 10).
2. перен. Втрачати силу вияву, затихати, припинятися.
На пробоїну, звідки бив фонтан, полетіли рейки, мішки з піском, і фонтан поволі почав затухати (Баш, На берегах.., 1962, 11);
Затухав бій з танками (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 391);
Хто знає, чи зрозуміють вони одне одного, відділені безмежними просторами долі, чи залишиться між ними той пал, що живив їхні почуття одне до одного, чи затухне, загасне, замре, витравиться часом (Тют., Вир, 1960, 280);
// Переставати лунати, звучати.
Затухали і віддалені постріли гармат (Ле, Клен. лист, 1960, 142);
// фіз. Зменшувати коливання, слабшати (про радіохвилі і т. ін.).
У воді звукова хвиля затухає повільніше, ніж у повітрі, тому у воді звук може поширюватися на великі відстані (Наука.., 7, 1962, 9).
ЗАТУХА́ТИ², а́є, недок., ЗАТУ́ХНУТИ, не, док., розм. Ставати тухлим, протухати.
Значення в інших словниках
- затухати — затуха́ти 1 дієслово недоконаного виду гаснути; затихати затуха́ти 2 дієслово недоконаного виду протухати розм. Орфографічний словник української мови
- затухати — I -ає, недок., затухнути, -не, док. 1》 Переставати горіти; гаснути. 2》 перен. Втрачати силу вияву, затихати, припинятися. || Переставати лунати, звучати. || фіз. Зменшуватися (про коливання), слабшати (про радіохвилі і т. ін.). II -ає, недок., затухнути, -не, док., розм. Ставати тухлим, протухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затухати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови