зачмихати
ЗАЧМИ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Почати чмихати, видавати короткі уривчасті звуки (про людину, тварину).
— Гм, кахи, кахи! Гм! — зачмихав Хаврусь (Н.-Лев., III, 1956, 345);
Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (Горд., II, 1959, 293);
Тільки вона наблизилася з дійницею до рябої, як та кинулась наперед, вскочила передніми ногами в годівницю і, лякливо поглядаючи, зачмихала (Колг. Укр., 8, 1956, 33).
2. Почати приглушено сміятися.
— Ач сміються, вилупки! — сказав Яків.. Дітвора ще дужче зачмихала (Мирний, І, 1954, 241).
3. перен. Випускаючи пару, дим, газ, почати утворювати уривчасті шиплячі звуки (про машини).
Пізно вночі паровоз важко зачмихав, і ешелон рушив (Багмут, Щасл. день.., 1951, 56);
Разів зо три диркнув кулемет. Літак схитнувся, зачмихав димом, блиснуло під крилом рухливе полум’я (Збан., Крил. гонець, 1953, 40).
Значення в інших словниках
- зачмихати — зачми́хати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зачмихати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Почати чмихати, видавати короткі уривчасті звуки (про людину, тварину). 2》 Почати приглушено сміятися. 3》 перен. Випускаючи пару, дим, газ, почати утворювати уривчасті шиплячі звуки (про машини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зачмихати — Зачмихати, -хаю, -єш гл. Зафыркать. Зачмише як кабан. О. 1862. Н. 64. Словник української мови Грінченка