зачовгати
ЗАЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. неперех. Почати човгати, робити шурхіт підошвами під час ходіння.
Од тиші у вухах дзвеніла кров. Але враз серед цієї тиші легенько зачовгали чиїсь ноги в їдальні (Трубл., І, 1955, 82);
Нарешті, в кінці коридора зачовгали м’які повстяні капці (Смолич, І, 1958, 167);
// чим. Почати совати яким-небудь предметом по підлозі або по іншій поверхні.
Санітарка знову взялася за швабру і, надолужуючи прогаяну хвилину, ще швидше зачовгала нею (Грим., Незакінч. роман, 1962, 324);
Дядько Тихін сів на лавицю і, безтямно дивлячись перед себе, механічно зачовгав ногою (Речм., Весн. грози, 1961, 13).
2. неперех. Піти, ледве піднімаючи ноги.
Куценький ченчик.. поволі-волі зачовгав своїми прездоровими чоботищами до вхідних дверей (Ільч., Козацьк роду.., 1958, 137).
3. перех. Забруднити, затоптати (підлогу);
// Забруднити, потерти яку-небудь річ, довго або неохайно користуючись нею.
Значення в інших словниках
- зачовгати — зачо́вгати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зачовгати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 неперех. Почати човгати, шурхотіти підошвами під час ходіння. || чим. Почати совати яким-небудь предметом по підлозі або по іншій поверхні. 2》 неперех. Піти, ледве піднімаючи ноги. 3》 перех. Забруднити, затоптати (підлогу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зачовгати — ЗАЧО́ВГАТИ² див. зачо́вгувати. Словник української мови у 20 томах
- зачовгати — ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір'я, посуд і под. вмістище чи місце — зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИ підсил. розм., СПОГА́НИТИ підсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИ підсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., СПАСКУ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- зачовгати — Зачо́вгати, -гаю, -єш гл. Зашаркать (ногами). Словник української мови Грінченка