зачовгати
ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір'я, посуд і под. вмістище чи місце — зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИ підсил. розм., СПОГА́НИТИ підсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИ підсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., СПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ВИ́ПАСКУДИТИ підсил. розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм., ЗГИ́ДИТИ підсил. розм.; ЗАСМІТИ́ТИ, ЗАТОПТА́ТИ, ЗАЧО́ВГАТИ розм. (перев. про підлогу). — Недок.: брудни́ти, забру́днювати, пога́нити, запога́нювати, спога́нювати, па́костити, паску́дити, запаску́джувати, обпаску́джувати, ги́дити, заги́джувати, засмі́чувати, зато́птувати, зачо́вгувати. Забруднити водоймища промисловими відходами; Німецькі фашисти вже вдерлися в сонячну Україну, вони топчуть наші лани... Вони вже ось простягають руки до нашого горла, запоганили хати, тепер хочуть запоганити душі (П. Панч); Як рвонулась на дніпрові кручі Ненависна підла німчура, Рушники подерла на онучі, Береги споганила Дніпра (А. Турчинська); — Я не люблю твоїх батюшок: вони прості, тільки мені поміст запаскудять чоботищами (І. Нечуй-Левицький); Кабінет був не потрібний "культурним європейцям", вони його брутально загидили (І. Ле); (Куць:) Пропасниця їх досі б'є за те, що озеро коноплями згидили (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- зачовгати — зачо́вгати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зачовгати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 неперех. Почати човгати, шурхотіти підошвами під час ходіння. || чим. Почати совати яким-небудь предметом по підлозі або по іншій поверхні. 2》 неперех. Піти, ледве піднімаючи ноги. 3》 перех. Забруднити, затоптати (підлогу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зачовгати — ЗАЧО́ВГАТИ² див. зачо́вгувати. Словник української мови у 20 томах
- зачовгати — ЗАЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Почати човгати, робити шурхіт підошвами під час ходіння. Од тиші у вухах дзвеніла кров. Але враз серед цієї тиші легенько зачовгали чиїсь ноги в їдальні (Трубл. Словник української мови в 11 томах
- зачовгати — Зачо́вгати, -гаю, -єш гл. Зашаркать (ногами). Словник української мови Грінченка