заіржавілий
ЗАІРЖА́ВІЛИЙ, ЗАРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заіржаві́ти, заржаві́ти;
// У знач. прикм.
Дівча довго вовтузилося біля заіржавілого замка, шпортаючи в нім ключем (Досв., Гюлле, 1961, 36);
В кутку стоїть заіржавіла бочка з-під гасу (Хижняк, Тамара, 1959, 158);
О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч (Л. Укр., І, 1951, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заіржавілий — заіржа́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заіржавілий — заржавілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до заіржавіти, заржавіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови