1. Словник української мови в 11 томах

збагачений

ЗБАГА́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збагати́ти.

Збагачений війною. Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Фр., ХIII, 1954, 274).

2. у знач. прикм., спец. З підвищеним вмістом корисних речовин.

Збагачена руда з високим вмістом заліза називається концентратом (Гірн. пром.., 1957, 60);

Залежно від співвідношення бензину і повітря горюча суміш може бути: бідною, збідненою, нормальною, збагаченою і багатою (Автомоб., 1957, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збагачений — збага́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збагачений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збагатити. 2》 у знач. прикм., спец.З підвищеним вмістом корисних речовин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збагачений — Збага́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)