збагачення
ЗБАГА́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. збагати́ти і стан за знач. збагати́тися.
Заробітки Олени Хобти великі, але ми не спостерігали у неї найменшого прагнення до особистого збагачення (Вол., Сади.., 1950, 106);
Переклад — дуже відповідальна і великої ідейної ваги справа. Вона служить збагаченню національних літератур (Рильський, III, 1956, 139).
2. спец. Процес, внаслідок якого збільшується вміст корисних речовин у чому-небудь (руді, вугіллі, грунті і т. ін.).
Вугілля південного Донбасу малосірчасте, добре спікається; його можна відправляти на коксування без попереднього збагачення (Наука.., 1, 1959, 22);
Поряд зі збільшенням виробництва кормів велике значення має збагачення їх протеїном (Хлібороб Укр., 3, 1967, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збагачення — збага́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збагачення — -я, с. 1》 Дія за знач. збагатити і стан за знач. збагатитися. 2》 спец. Процес, унаслідок якого збільшується вміст корисних речовин у чому-небудь (руді, вугіллі, ґрунті і т. ін.). Збагачення харчових продуктів — підвищення біологічної цінності харчових продуктів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збагачення — Збага́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)