1. Словник української мови в 11 томах

збезлюднілий

ЗБЕЗЛЮ́ДНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збезлю́дніти.

Мертва тиша стояла над причаєним містечком і, здавалося, над усім спорожнілим, ніби збезлюднілим світом (Коз., Блискавка, 1962, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збезлюднілий — збезлю́днілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збезлюднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збезлюдніти. Великий тлумачний словник сучасної мови