збиточний
ЗБИТО́ЧНИЙ, ЗБИТО́ШНИЙ, а, е, розм.
1. Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла.
Старого Авдюка раптом затрясла лють. Все, що довго носив у серці на зарозумілого, збитошчого сусіда, повалило зараз з нього наверх, як вода крізь прорвану греблю (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 371).
2. Пустотливий.
[Завада:] От збиточна дівчина! Двері заперла і не озивається! (Фр., IX, 1952, 356);
З-за хрещатих листочків уже голубів ніжний цвіт барвінку, сміявся, як збиточне дитя з-за маминого подолка (Іваничук, На краю.., 1960, 136);
*Образно. Хлоп’я підіймає голову до вікна, ..а збитошний місяць прямо на ряднину перекинув це саме вікно (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 126);
// Який виражає лукавство.
— Як вам подобається пан Вронський? — Панна Стася зробила збиточну міну і у відповідь спитала Мадьярку: — А вам, бабусю, як? (Мак., Вибр., 1954, 121);
В нього збитошне, веснянкувате лице (Козл., Ю. Крук, 1950, 37).
Значення в інших словниках
- збиточний — збиточна думка (276) — лукава думка [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- збиточний — збито́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- збиточний — збитошний, -а, -е, розм. 1》 Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. 2》 Пустотливий. || Який виражає лукавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збиточний — збиточний (збито́шний) який робить збитки, дрібні капості, пустує (м, ср, ст): Ото збитошна дитина! Ні на хвильку її не можна лишити (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- збиточний — ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Словник синонімів української мови
- збиточний — Збито́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)