збиточний
ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Шовкопляс); Обабіч шляху молоді осокорики, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа); Мов птичка з гнізда, налякана рукою збиточного хлопчини, пурхнула Калина у сад (Юліан Опільський); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на ґирлиґу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (О. Гончар).
ШКІДЛИ́ВИЙ (про людину — який завдає шкоди, збитків комусь, чомусь), ШКОДЛИ́ВИЙ розм., КА́ПОСНИЙ розм., ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (прислів'я); "Сюди, трусливії Троянці, На бой, шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти" (І. Котляревський); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Янович — чистенько зодягнене, випещене, ледаче й капосне хлоп'я (С. Васильченко); (Завада:) От збиточна дівчина! Двері заперла і не озивається! (І. Франко); На вулиці, серед збитошної дітлашні, дівча люто або весело огризалося (В. Бабляк).
Значення в інших словниках
- збиточний — збиточна думка (276) — лукава думка [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- збиточний — збито́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- збиточний — збитошний, -а, -е, розм. 1》 Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. 2》 Пустотливий. || Який виражає лукавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збиточний — збиточний (збито́шний) який робить збитки, дрібні капості, пустує (м, ср, ст): Ото збитошна дитина! Ні на хвильку її не можна лишити (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- збиточний — Збито́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збиточний — ЗБИТО́ЧНИЙ, ЗБИТО́ШНИЙ, а, е, розм. 1. Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. Старого Авдюка раптом затрясла лють. Словник української мови в 11 томах