збиточний
збиточний (збито́шний) який робить збитки, дрібні капості, пустує (м, ср, ст): Ото збитошна дитина! Ні на хвильку її не можна лишити (Авторка)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збиточний — збиточна думка (276) — лукава думка [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- збиточний — збито́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- збиточний — збитошний, -а, -е, розм. 1》 Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. 2》 Пустотливий. || Який виражає лукавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збиточний — ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Словник синонімів української мови
- збиточний — Збито́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збиточний — ЗБИТО́ЧНИЙ, ЗБИТО́ШНИЙ, а, е, розм. 1. Здатний на вчинки, які завдають кому-небудь шкоди, зла. Старого Авдюка раптом затрясла лють. Словник української мови в 11 томах