1. Словник української мови в 11 томах

збудливий

ЗБУ́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Який має здатність легко збуджуватися (у 4 знач.).

Досліди провадились на собаці Медку збудливого типу нервової системи (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 25).

2. Який збуджує (у 4 знач.).

Побравшись за руки, пообіймавшись, теж ходять [дівчатка-підлітки] тут, і тихо наспівують, і мовби вбирають уже ті таємничі збудливі поклики-шепоти кохання, що ними повниться гущавінь садків і, здається, напоєне саме це вечірнє повітря… (Гончар, Тронка, 1963, 104);

Від тонких, майже дитячих пальців, затягнутих у шкіряні рукавички, повіяло збудливим запахом ніжних духів (Добр., Тече річка.., 1961, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збудливий — збу́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. збудливий — -а, -е. 1》 Який має здатність легко збуджуватися (у 4 знач.). 2》 Який збуджує (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збудливий — ЕМОЦІ́ЙНИЙ (здатний гостро відчувати що-небудь, жваво реагувати на щось), ЕМОЦІОНА́ЛЬНИЙ, ЗБУ́ДЛИВИЙ. — Я бачу, що ви вельми емоційна людина (О. Словник синонімів української мови