зведений

ЗВЕ́ДЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до звести́.

Невкипілий стояв з шворнем у зведеній над головою руці (Головко, II, 1957, 309);

Наші гвинтівки були заздалегідь готові, курки зведені (Ле, Історія радості, 1947, 13);

Друга річ — новіший реалізм літературний, зведений в певну науку, оброблений і уформований зовсім свідомо (Фр., XVI, 1955, 11);

Коли зведений дім — Будуть мешкати люди у нім (Воронько, Тепло.., 1959, 93);

Якби ще трохи пробігли, то, здається, стукнулись би лобами.., їм здавалося, що стоять вони [румун і Маковейчик] так уже здавна, зведені самою долею віч-на-віч (Гончар, III, 1959, 58);

Після першого «організаційного» періоду колгосп почав працювати на зведених землях (Ле, Опов. та нариси, 1950, 170);

Об’єктивно оцінювати роботу кожної конкретної артілі можна не за одним, а тільки за рядом зведених економічних показників (Ком. Укр., 5, 1960, 61);

Прохор метнув злими очима в батькове обличчя, та, помітивши суворі, зведені на переніссі брови й докірливий погляд, стримав себе (Шиян, Баланда, 1957, 45);

Тяжке життя селянської дівчини, зведеної офіцером, Шевченко відтворив і в ряді своїх повістей російською мовою, написаних на засланні (Рад. літ-во, 2, 1964, 68);

Губи зведені в дудочку: вічно Гнат щось насвистує (Тют., Вир, 1964, 32);

// зве́дено, безос. присудк. сл.

Тільки і чути: там шкапу у хазяїна зведено, а де і волика (Кв.-Осн., II, 1956, 396);

Нищено міста красні, чимало козацтва зведено з світу, багато дівчат і жінок у полон забрато (Вовчок, І, 1955, 327).

2. у знач. прикм. Який складається з кількох компонентів.

Півторатисячний районний зведений хор співав «Пісню про Батьківщину» (Вишня, II, 1956, 12);

// Який об’єднує в собі різні дані, риси, ознаки і т. ін.

Зведені [діалектологічні] карти можуть об’єднувати різноманітні риси: фонетичні, граматичні, лексичні (Нариси з діалектології.., 1955, 207).

Зве́дений брат — який доводиться братом, будучи сином мачухи або вітчима;

Зве́дена сестра́ — яка доводиться сестрою, будучи дочкою мачухи або вітчима.

∆ Зве́дене рівня́ння, мат.— квадратне рівняння, в якого перший коефіцієнт є 1.