зверх
ЗВЕРХ¹, присл., рідко. Те саме, що зве́рху¹ 3.
Не попав же я в двері та в стовп головою, Господиня те все чула — та зверх коцюбою (Чуб., V, 1874, 1126);
Як тепер його бачу: у синій юпці, тяжинових широких штанях, каламайковим поясом пузо підперезане, а зверх китаєва черкеска (Кв.-Осн., II, 1956, 6).
ЗВЕРХ², прийм. з род.в., рідко. Сполучення з прийм. зверх виражають:
Просторові відношення
1. Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується.
Жінка везе волами віз соломи. Сама стоїть зверх соломи (Калин, Закарп. казки, 1955, 205).
Кількісні відношення
2. Уживається на означення перевищення якої-небудь кількості.
Треба зробити з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього (Калин, Закарп. казки, 1955, 12);
Я жила з ним зверх п’ятдесят років (Коб., II, 1956, 300).
3. Уживається на означення перевищення міри, норми чого-небудь.
Бути коло трактора і не прокататися? Ні, це вже зверх усякого терпіння (М. Ол., Чуєш.., 1959, 77).
4. Уживається на означення дії, предмета і т. ін., на додаток до яких або крім яких ще що-небудь робиться.
Послалась [Маруся] на лаві, помолилась богу і зверх усього ударила три поклони (Кв.-Осн., II, 1956, 39).
Значення в інших словниках
- зверх — зверх 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко зверх 2 прийменник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- зверх — I присл., рідко. Те саме, що зверху I 3). II прийм. з род. в., рідко. Сполучення з прийм. зверх виражають: Просторові відношення: 1》 Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зверх — Зверх, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зверх — Зверх нар. Поверхъ, сверхъ. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. І. 4. Словник української мови Грінченка