звихрювати
ЗВИ́ХРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВИ́ХРИТИ, рю, риш, док.
1. перех. Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.).
Вітер налітав на місто, здіймав пилюку на асфальтованих вулицях, звихрював дим над трубами заводів (Собко, Стадіон, 1954, 17).
2. перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру.
Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки. В хату гунуло холодне повітря, звихривши папірці на столі (Голов., Тополя.., 1965, 290).
3. тільки 3 ос., неперех. Те саме, що зви́хрюватися 1.
Імлисто звихрює юга (Ус., І сьогодні.., 1957, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звихрювати — зви́хрювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звихрювати — -юю, -юєш, недок., звихрити, -рю, -риш, док. 1》 перех.Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.). 2》 перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру. 3》 тільки 3 ос., неперех. Те саме, що звихрюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- звихрювати — ЗВИ́ХРЮВАТИ (здіймати, закручувати вихором), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ. — Док.: зви́хри́ти. Летить навстріч дорога. Супутній вітер черкає обличчя, звихрює гриви гнідим коням (Н. Рибак); Вітер.. рвав з землі сніг, .. Словник синонімів української мови