звихрювати

ЗВИ́ХРЮВАТИ (здіймати, закручувати вихором), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ. — Док.: зви́хри́ти. Летить навстріч дорога. Супутній вітер черкає обличчя, звихрює гриви гнідим коням (Н. Рибак); Вітер.. рвав з землі сніг, .. вихорив на всі сторони (Панас Мирний); Суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звихрювати — зви́хрювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звихрювати — -юю, -юєш, недок., звихрити, -рю, -риш, док. 1》 перех.Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.). 2》 перех. Розвівати, розтріпувати сильним поривом вітру. 3》 тільки 3 ос., неперех. Те саме, що звихрюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звихрювати — ЗВИ́ХРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВИ́ХРИТИ, рю, риш, док. 1. перех. Здіймати, закручувати вихором (пил, дим і т. ін.). Вітер налітав на місто, здіймав пилюку на асфальтованих вулицях, звихрював дим над трубами заводів (Собко, Стадіон, 1954, 17). 2. перех. Словник української мови в 11 томах