1. Словник синонімів української мови

звичай

ЗВИ́ЧАЙ (загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням), ТРАДИ́ЦІЯ, ЗАВО́Д (ЗАВІ́Д) розм., НО́РОВ розм., ПОВЕДЕ́НЦІЯ розм., ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., ЗАВЕ́ДЕННЯ діал., ОБИЧА́Й фольк., заст., ЗВИ́ЧКА рідко. Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер.. вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (З. Тулуб); За давньою традицією, яка збереглася ще в селах, — називав (син) батька та матір на "ви" (М. Зарудний); Що город, то норов.., що голова, то й розум (М. Номис); По людях було видно, що не пили вони сьогодні могоричу і не підкидали, за давньою поведенцією, на "ура" економа, щоб той поставив зайву чарку (М. Стельмах); — У мене така заведенція: щоб усі працювали, а головина сім'я — більше за інших (І. Гончаренко); У нас таке заведення, що жінки не молотять (Словник Б. Грінченка); Кождий край має свій обичай (прислів'я); Ми любимо свої пісні чудові І звички наші, повні простоти І щирості (Л. Забашта).

ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили (солдати) князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звичай — зви́чай іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. звичай — Звичні способи поведінки людей, що повторюються у певних ситуаціях. До звичаїв відносяться загальноприйняті прийоми у праці, поширенні у даному суспільстві форми взаємовідносин людей у побуті і сім’ї, дипломатичні і релігійні ритуали та інші дії... Словник із соціальної роботи
  3. звичай — ЗВИЧАЙ – ЗВИЧКА Звичай, -ю, ор. -єм. 1. Загальноприйнятий порядок, прийняті правила громадської поведінки; давній традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам’ятних і урочистих подій: за старим українським звичаєм. Літературне слововживання
  4. звичай — Традиція, заведення, ЗАВІД, ф. заведенція, поведенція, г. установа; ЖМ. манера, звичка; З. чемність, ввічливість, етикет; мн. ЗВИЧАЇ, культура взаємин. Словник синонімів Караванського
  5. звичай — Заведення, заведенція (жарт.), завичка, звик, звичайка, звичка, навик, навичка, поведенція, поведінка, поведія, повелачка, повичка Фразеологічні синоніми: заведений звичай; народний звичай; усталений звичай Словник синонімів Вусика
  6. звичай — [звичай і звиечай] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі, р. мн. -йіў Орфоепічний словник української мови
  7. звичай — -аю, рідко звичай, -аю, ч. 1》 Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. звичай — ЗВИЧА́Й див. зви́чай. Словник української мови у 20 томах
  9. звичай — Непозичай — злий звичай але як віддає, то матір проклинає. Негодиться в потребі не помогти, але й прикро слухати докори, ЯК упоминаємося віддачі. Святий звичай, не позичай. Найкраще мати своє. Чуже шаную, а своє пильную. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. звичай — Форма поведінки, прийнята певною суспільною групою, яку ця група традиційно підтримує; з. регулює широку сферу суспільних справ, важливих для даної групи, що існують поза сферою дії писаних законів, моралі, релігії; порушення з. приводить до негативної реакції з боку групи. Універсальний словник-енциклопедія
  11. звичай — ЗВИЧАЙ — стереотипна форма соціальної регуляції поведінки людей, яка постійно відтворюється за певних обставин. З. служить засобом залучення людей до соціального і культурного досвіду та передачі його від покоління до покоління... Філософський енциклопедичний словник
  12. звичай — Зви́ча́й, зви́ча́ю, -ча́єві, -ча́єм; зви́ча́ї, -ча́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. звичай — ЗВИ́ЧАЙ, аю, рідко ЗВИЧА́Й, а́ю, ч. 1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  14. звичай — рос. обычай не зафіксовані в законах, нормативних документах, договорах правила поведінки, але яких, як правило, дотримуються у певному середовищі, певних сферах економічної, торговельної діяльності, діловому житті. 3. інколи враховуються у ході судового розгляду нарівні з умовами контракту. Eкономічна енциклопедія
  15. звичай — Звичай, -ча́ю м. 1) Обычай; обыкновеніе. А я такий звичай маю, що по повній випиваю. Чуб. V. 1096. своїм звичаєм. По обыкновенію, по своему обыкновенію. Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. І дітки звичай знають. Ном. Словник української мови Грінченка