зволікання
ЗВОЛІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зволіка́ти 4, 5 і зволіка́тися 2.
Добре було б, коли б вже та газета скоріше виходила, а то таке довге зволікання може розхолодити і тих небагато симпатизуючих, які в нас є (Л. Укр., V, 1956, 78);
Їй треба було б без зволікань розповісти Максимові про те, що сталося (Ткач, Арена, 1960, 178);
Обмін цінностями відбувся без зайвого зволікання (Донч., V, 1957, 320).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зволікання — зволіка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зволікання — Тяганина, затримка, затягування, д. проволока. Словник синонімів Караванського
- зволікання — див. морока Словник синонімів Вусика
- зволікання — -я, с. Дія за знач. зволікати 4), 5) і зволікатися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зволікання — ЗВОЛІКА́ННЯ (затримка з виконанням, завершенням чого-небудь), ТЯГАНИ́НА, ЗАТЯ́ЖКА, ПРОВОЛО́КА розм., ВІДВОЛО́КА діал., МНИ́ХИ мн., діал., зневажл. Узявши слово, Морозицький дорікнув ученим за зволікання з відповідями й рекомендаціями (О. Словник синонімів української мови