1. Словник української мови в 11 томах

звукосполучення

ЗВУКОСПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. Сполучення звуків мови або музикальних звуків.

Асоціація, що приводить до зміни зовнішньої форми запозиченого слова, грунтується в принципі на зовнішній схожості елементів кінцевих звукосполучень у словах запозичених і питомих (Мовозн., XVI, 1961, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звукосполучення — звукосполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звукосполучення — -я, с. Сполучення звуків мови або музикальних звуків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звукосполучення — Звукосполу́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)