звучання

ЗВУЧА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. звуча́ти.

Ми майже точно можемо відрізнити.. звучання повної пляшки від порожньої, цілої посудини від розбитої тощо (Наука.., 12, 1958, 27);

Валя почув дивний звук. Він був схожий на звучання струни блискучої скрипки (Собко, Скеля.., 1961, 38);

Могутній у своїй силі і принадно сумовитий по звучанню тенор, обриваючи душу, підводився до самого неба (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520);

Вона не знала, як дати йому зрозуміти, що в їх домі навіть саме звучання слова «брехня» вважалося непристойним (Вільде, Сестри… 1958,525);

Надзвичайна краса народної пісні ще в її крилатому афористичному звучанні (Мас., Життя.., 1960, 130).

2. перен. Характер, зміст, значення.

Одні і ті самі явища дійсності можна висвітлити з різних позицій, і ці явища матимуть неоднакове звучання (Мист., 5, 1957, 3);

Слава Шевченка вийшла далеко за межі любимої ним України. Він поет світового звучання (Ком. Укр., 2, 1961, 68).