звідкись

ЗВІ́ДКИСЬ, присл.

1. З якогось, точно не відомого місця, з якоїсь місцевості.

Вечорами приходила з сусідньої дачі кучерява курсистка, заслана звідкись (Коцюб., II, 1955, 219);

Монотонний, одноманітний свист долітав звідкись згори (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 66);

// З якогось боку.

Лісова берізка легесенько звідкись запахла (Вовчок, І, 1955, 321);

Очі в нього сумні, а голова втягнута в плечі — вона в нього завжди так трохи втягнута, і ніби жде звідкись удару (Гончар, Тронка, 1963, 91).

2. З якогось, точно не відомого джерела.

[Аврелія:] Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись (Л. Укр., III, 1952, 284);

Антанас звідкись дізнався, що рештки розбитої банди Саленка вийшли з барських лісів на з’єднання з Гальчевським (Стельмах, II, 1962, 191).

3. З якоїсь, точно не відомої причини; чомусь.

Сперечаємося, пригадуємо, що де вичитали, часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (Коцюб., І, 1955, 466).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me