звідкіль
ЗВІДКІ́ЛЬ, присл. Те саме, що зві́дки.
— Ти ж, брат мій, здається, бував тут без мене. Так? — Так, — тихо відповів хлопець. А в серці хололо: — Звідкіль він це знає? (Крот., Сини.., 1948, 20);
Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була — як на долоні (Тич., II, 1957, 31);
В освітлених покоях, звідкіль виїхав Петро Михайлович, .. стало одразу тихо (Н.-Лев., IV, 1956, 249).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звідкіль — звідкі́ль прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звідкіль — присл. Те саме, що звідки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звідкіль — зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме). 1. В чому причина, від кого йде щось, чий вплив. — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський); — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови