звідник
ЗВІ́ДНИК, рідко ЗВО́ДНИК, а, ч.
1. Той, хто займається звідництвом.
[Сестра Серахвима:] Той Гарасим найперший зводник. Певно він і Василя з Юліаною звів (Мирний, V, 1955, 109);
Улесливо-послужливий швейцар (він же гардеробник, вантажник, зводник і, як треба, викидайло) широко розчинив двері (Кол., Терен.., 1959, 120);
// Той, хто розпускає плітки, зводні.
2. Той, хто зваблює дівчину, жінку.
— Налаяла, витурила старого звідника, ..слинявим ротом поліз цілуватися (Стельмах, І, 1962, 518).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звідник — зві́дник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- звідник — рідко зводник, -а, ч. 1》 Той, хто провадить звідництво. || Той, хто розпускає плітки, зводні. 2》 Той, хто зваблює дівчину, жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звідник — Звідник, -ка м. Обманщикъ. Словник української мови Грінченка