1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звідник

зві́дник

рідко зводник, -а, ч.

1》 Той, хто провадить звідництво.

|| Той, хто розпускає плітки, зводні.

2》 Той, хто зваблює дівчину, жінку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звідник — зві́дник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. звідник — ЗВІ́ДНИК, рідко ЗВО́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто займається звідництвом. [Сестра Серахвима:] Той Гарасим найперший зводник. Певно він і Василя з Юліаною звів (Мирний, V, 1955, 109); Улесливо-послужливий швейцар (він же гардеробник, вантажник, зводник і... Словник української мови в 11 томах
  3. звідник — Звідник, -ка м. Обманщикъ. Словник української мови Грінченка