1. Словник української мови в 11 томах

звідниця

ЗВІ́ДНИЦЯ, рідко ЗВО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до зві́дник і зво́дник 1.

Як загвалтують, як закричать вони тоді всі, а найпаче та Дорошенчиха…— Звідниця! Брехуха! Така-сяка, он яка — у волость її, у волость! (Л. Янов., І, 1959, 88);

Пан.. ввічливо, звертаючись лише на «ви», повертав дівчині пашпорт, кидав їй на сльози пару карбованців, а терту куховарку-зводницю посилав на базар підшукати свіжу покоївку (Стельмах, І, 1962, 447).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звідниця — зві́дниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. звідниця — рідко зводниця, -і. Жін. до звідник і зводник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звідниця — Звабниця, спокусниця, баламутка Словник чужослів Павло Штепа
  4. звідниця — Звідниця, -ці ж. Обманщица. Словник української мови Грінченка