звій

ЗВІЙ, зво́ю, ч., розм.

1. Звивина, закрут, вигин.

Довга й лінійно рівна дорога, так звана цісарська, була пуста. Вона видавалася тут між полями зміїним звоєм… (Коб., III, 1956, 461);

Ріка заплутує свої звої на Красній долині (Ільч., Вибр., 1948, 51);

// рідко. Кільце, петля.

Вились, як змії, звої хороводів (Л. Укр., І, 1951, 288);

Одна [газель], найбільша — видко, мати тамтих — повалена звоями вужа (Фр., VIII, 1952, 328);

// рідко. Фалда, складка.

Голову велетневі покривав чорний капелюх з широкими крисами, з плечей в нього спадала звоями пелерина (Смолич, Мир.., 1958, 11).

2. Що-небудь звите кільцями, скручене, перевите.

Він.. помахував у одній руці звоєм дроту (Фр., II, 1950, 88);

// Хвилясте пасмо, кучерик волосся.

На чоло [Марійки] нависли буйні звої ясного, золотого волосся (Круш., Буденний хліб.., 1960, 315);

// Сплетіння чого-небудь.

Знадвору веранду обплітав густими звоями дикий виноград (Кучер, Пов. і опов., 1949, 62);

// перев. мн. Клуби (диму, пари і т. ін.).

В таємне поле папороті входжу, крізь звої диму бачу цвіт — ген там, на безбережжі… (У. Кравч., Вибр., 1958, 291).

3. Смужка паперу, полотна і т. ін., згорнута в трубку; сувій.

При другій стіні стояв менший столик, на ньому лежали звої нотного паперу (Л. Укр., III, 1952, 582);

— Лишень самого полотна зо п’ятдесят звоїв по смерті лишилося (Стеф., І, 1949, 80);

*У порівн. Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу (Кобр., Вибр., 1954, 75).

4. рідко. Те саме, що зго́рток 2.

Витягла [Зоя] сквапно з спідньої кишені малий звій і розглядала його. В нім був не харч, не пляшечка на медицину.. В нім оповита була.. щаднича книжка вкладок, а в ній гроші (Коб., III, 1956, 469).