1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звій

звою, ч., розм.

1》 Звивина, закрут, вигин.

|| рідко. Кільце, петля.

|| рідко. Фалда, складка.

2》 Що-небудь звите кільцями, скручене, перевите.

|| Хвилясте пасмо, кучерик волосся.

|| Сплетіння чого-небудь.

|| перев. мн. Клуби (диму, пари і т. ін.).

3》 Смужка паперу, полотна і т. ін., згорнута в трубку; сувій.

4》 рідко. Те саме, що згорток 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звій — звій іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. звій — Звивина, закрут, вигин; (дроту) кільце; (волосу) кучерик; (звитий трубкою) сувій, рульон, д. згорток; мн. ЗВОЇ, (диму) клуби, (паперу на стіни) шпалери. Словник синонімів Караванського
  3. звій — ЗВИ́ВИНА (дугоподібний поворот або відхилення річки, дороги і т. ін.), ЗВИВ, ВИ́ГИН, ЗВІЙ розм. З-за темного, порослого кущами берега виринає на звивині човник рибалки Охріма (С. Тудор); З-за ближнього звиву переярка виринув Гвоздяєв (Н. Словник синонімів української мови
  4. звій — Звій, зво́ю, зво́єві, зво́єм; зво́ї, зво́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звій — ЗВІЙ, зво́ю, ч., розм. 1. Звивина, закрут, вигин. Довга й лінійно рівна дорога, так звана цісарська, була пуста. Вона видавалася тут між полями зміїним звоєм… (Коб., III, 1956, 461); Ріка заплутує свої звої на Красній долині (Ільч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. звій — Звій, звою м. = сувій. Звій полотна. Камен. у. Словник української мови Грінченка