звіринець
ЗВІРИ́НЕЦЬ, нця, ч. Спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу.
— Двадцять чотири [тигри] живцем піймав [Глушака] для звіринців. Усього бувало в житті (Довж., І, 1958, 101);
// збірн. Клітки з різними звірами для показу.
Після обіду мама раптом оголосила, що до міста приїхав звіринець з мавпами, леопардами і ведмедями (Смолич, II, 1958, 102);
[Лука:] У нашому селі ночував мандрівний звіринець (Галан, І, 1960, 458);
*У порівн. Кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець (Коцюб., II, 1955, 434).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звіринець — Збірники легендарних оповідань про звірів: латинською мовою «бестіарії [XVIII] В тім довгім протязі часу на ниві церковнослов'янській постала величезна і багата література, котрої культурного значення хіба сліпий не бачить... Словник з творів Івана Франка
- Звіринець — Звіри́нець іменник чоловічого роду місцевість Орфографічний словник української мови
- звіринець — -нця, ч. Спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу. || збірн. Клітки з різними звірами для показу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звіринець — Звірня, звірняк, звіривник Словник чужослів Павло Штепа
- звіринець — ЗООПА́РК (спеціально обладнане місце, територія, де Словник синонімів української мови
- звіринець — Звіри́нець, -ри́нця, -нцеві, в -нці; -ри́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звіринець — (давньорус.) 1. Частина пейзажного парка із спеціальними просіками, призначена для полювання на тварин. 2. Павільйон у російському парку, де утримувались невеликі дикі тварини (порівн. вольєр, менажері). Архітектура і монументальне мистецтво
- звіринець — Звіринець, -нця м. Звѣринецъ. Добув іще всяких звірів: зайця, ведмедя й лиса — цілий звіринець у себе завів. Рудч. Ск. II. 68. Словник української мови Грінченка