1. Словник української мови в 11 томах

зговір

ЗГО́ВІР, вору, ч.

1. Таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру.

В багатьох молодих національних державах посилюється розмежування між суспільними силами, які борються за прогресивний соціальний розвиток, і реакційними колами, які вступають в зговір з імперіалізмом (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 53).

2. заст. Домовленість між батьками нареченого і нареченої про шлюб; заручини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зговір — зго́вір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зговір — -вору, ч. 1》 Таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру. 2》 заст. Домовленість між батьками нареченого і нареченої про шлюб; заручини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зговір — хохл. (сговор) змова змова Словник чужослів Павло Штепа
  4. зговір — ЗАРУ́ЧИНИ мн. (обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим), ОБРУ́ЧЕННЯ, ЗМО́ВИНИ мн., заст., ЗГОВО́РИНИ мн., заст., ЗГО́ВІР заст. — Заручини — це ще не весілля. Словник синонімів української мови