зговір
ЗАРУ́ЧИНИ мн. (обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим), ОБРУ́ЧЕННЯ, ЗМО́ВИНИ мн., заст., ЗГОВО́РИНИ мн., заст., ЗГО́ВІР заст. — Заручини — це ще не весілля. Заручини, власне, і є для того, щоб молоді мали час надуматись... (Ірина Вільде); В Хмелинцях рушники були готові, тільки нас і ждали. Зробили змовини, а там і весілля справили (Марко Вовчок).
ЗМО́ВА (таємна угода, домовленість про спільні дії і т. ін.), ЗГО́ВІР, КОМПЛО́Т книжн. заст. — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче (І. Франко); Зговір реакційних сил.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зговір — зго́вір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зговір — -вору, ч. 1》 Таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру. 2》 заст. Домовленість між батьками нареченого і нареченої про шлюб; заручини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зговір — хохл. (сговор) змова змова Словник чужослів Павло Штепа
- зговір — ЗГО́ВІР, вору, ч. 1. Таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру. В багатьох молодих національних державах посилюється розмежування між суспільними силами, які борються за прогресивний соціальний розвиток, і реакційними колами... Словник української мови в 11 томах