1. Словник української мови в 11 томах

згуслий

ЗГУ́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до згу́снути.

Тиснява була така, що згуслі під стелею випари капали на людей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 259).

2. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний.

В згуслій темряві чорніли силуети, вони ворушилися й ніби наближались (Ле, Історія радості, 1947, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згуслий — згу́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. згуслий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до згуснути. 2》 у знач. прикм., перен.Насичений, інтенсивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згуслий — Згу́слий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. згуслий — Згуслий, -а, -е Сгустившійся. Желех. Словник української мови Грінченка