1. Словник української мови в 11 томах

здеревілий

ЗДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здереві́ти.

Оля дивилася на Мотрю з розкритими устами, здеревіла з великого зачудовання, а може, зо страху (Вільде, На порозі, 1955, 23);

// У знач. прикм.

Пень і старше здеревіле та корою покрите галуззя не терплять від стужі, тоді як молодим верховіттям і пучкам мороз загрожує смертю… (У. Кравч., Вибр., 1958, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здеревілий — здереві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. здеревілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до здеревіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови