здибатися
ЗДИ́БАТИСЯ див. здиба́тися.
ЗДИБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗДИ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.,, ЗДИ́БАТИСЯ, зди́баюся, зди́баєшся і діал. здиблюся, зди́блешся, док. Зустрічатися з ким-небудь, ідучи або прийшовши кудись.
Літом вони мало здибалися, бо не мали часу з-за господарських робіт, зате взимі дуже часто (Март., Тв., 1954, 246);
На дорозі все частіше й частіше здибалися спочатку окремі постаті, а потім і цілі групи солдатів, що тікали з армії його величності короля румунського (Кач., Вибр., 1953, 325);
Біля їдальні здибався їй літній, років, мабуть, за п’ятдесят, чоловік (Собко, Нам спокій.., 1959, 93);
*Образно. — Не бачив ти, виходить, смаленого вовка,— далі провадив Василь Васильович.— Здибались труднощі — він і скис, і голову склав на руки (Гур., Наша молодість, 1949, 123);
// перен. Зазнавати чого-небудь, переживати щось.
Десь здиблеться [Сава] з нещастям, сам звертається до нього лицем (Коб., II, 1956, 139).
Значення в інших словниках
- здибатися — зди́батися дієслово доконаного виду здиба́тися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- здибатися — I зд`ибатисядив. здибатися. II здиб`атися-аюся, -аєшся і здибуватися, -уюся, -уєшся, недок., здибатися, здибаюся, здибаєшся і діал. здиблюся, здиблешся, док. Зустрічатися з ким-небудь, ідучи або прийшовши кудись. || перен. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здибатися — зди́батися зустрітися (м, ср, ст): Ходили ми всюди по місту, але з ним не здибалися (Авторка); В Стрийскім парку ми ся здибали з тобов, в моїм серці сі зашпортала любов (із пісні) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- здибатися — Здибатися, -баюся, -єшся сов. в. здибатися, -баюся, -єшся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Ой здибається сива голубонька та з сивими соколами. Лукаш. 143. Бігла Гандзя, бігла густими лозами, здибалася она з трома соколами. Чуб. V. 722. Словник української мови Грінченка