1. Словник української мови в 11 томах

здивовання

ЗДИВО́ВАННЯ, я, с. Те саме, що здивува́ння.

Сусанна унесла лампу і присунула страву. Чоловік не дивився на неї, ще скований здивованням і жахом (Коцюб., II, 1955, 368).

◊ На [преве́лике (вели́ке)] здиво́вання — те саме, що На [превели́ке (вели́ке)] здивува́ння ( див. здивува́ння).

На моє здивовання, козак Корсун сидів у холодку й чекав (Ю. Янов., V, 1959, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здивовання — здиво́вання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. здивовання — Здивування, подив, сил. зачудовання, д. здуміння, у фр. диво. Словник синонімів Караванського
  3. здивовання — див. подив Словник синонімів Вусика
  4. здивовання — -я, с. Те саме, що здивування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. здивовання — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал. Словник синонімів української мови