здоровило

ЗДОРОВИ́ЛО, а, ч., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом.

Це був сивий чолов’яга з руками велетня, оброслий, запорошений. Маленькі його очиці бігали злякано, наче належали якомусь дикому звірку, а не цьому здоровилові (Чаб., Балкан. весна, 1960,256);

Горяй — велетень, здоровило. Такому тільки й сидіти на коні (Скл., Святослав, 1959, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здоровило — здорови́ло іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. здоровило — див. Великий; високий; сильний Словник синонімів Вусика
  3. здоровило — -а, ч., розм. Людина, яка відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здоровило — Велетень, велет, моцак, моцар, одоробало, див. гігант, великан, здоровань Словник чужослів Павло Штепа
  5. здоровило — ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Словник синонімів української мови
  6. здоровило — Здорови́ло, -ла, -лові; -ви́ли, -ви́лів і -ви́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здоровило — Здоровило, -ла м. = здоровець. Левч.47. Словник української мови Грінченка