здоровило

ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Десь я бачив такого чи, здається, читав про такого здорованя, старого козарлюгу, що й кінь під ним вгинається (І. Нечуй-Левицький); Широкоплечий, красивий здоров'як вправно відкидав лівою рукою волосся, не вгаваючи говорив (П. Кочура); Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров'яги плечисті і є ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (І. Муратов); Цей здоровило, що мало не проривав рукавів піджака опуклостями атлетичних біцепсів, міг би бути шахтарем, вантажником (І. Кулик); — Що ти йому зробиш, такому здоровкові? (Панас Мирний); Толя підвівся — вилицюватий, широкоплечий крем'язень — і став перед Маратом (С. Журахович); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ве́летень, сила́ч.