здужати
ЗДУ́ЖАТИ, аю, аєш, недок. і док.
1. тільки недок., неперех. Бути здоровим, не хворіти.
Питаю в Одарки, чи здужає. «Здорова, тіточко, тільки мені на серці важко, о, важко!» (Вовчок, І, 1955, 45);
[Галя:] Коли б, кажуть, здужав, нехай би вештався, де хоче, а то хворий (Кроп., II, 1958, 320).
2. неперех., перев. з част. не і з інфін. Бути спроможним, могти щось робити.
Так виморились [хлопці], так знемоглись, що не здужають і поворухнутися (Кв.-Осн., II, 1956, 412);
Я вже так ослаб, що не знаю, чи здужав би до вечора доволоктись додому (Фр., VII, 1951, 320);
Рук не здужаю здійняти, бо й не їла й не пила (Тич., II, 1957, 134);
— Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести (Головко, II, 1957,496).
3. тільки док., перех., рідко. Подолати, перемогти.
Грицю, Грицю! І в пеклі самім Твого духа фашистам не здужать (Підс., Загули.., 1960, 38);
Я здужав усі біди, пройшов пекло і ось знову стою перед тобою незламний і дужий (Чаб., Тече вода.., 1961, 8).
Значення в інших словниках
- здужати — зду́жати дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- здужати — -аю, -аєш, недок. і док. 1》 тільки недок., неперех. Бути здоровим, не хворіти. 2》 неперех., перев. з част. не і з інфін. Бути спроможним, могти щось робити. 3》 тільки док., перех., рідко. Подолати, перемогти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здужати — ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИ рідше, ПОКОНА́ТИ рідше, ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИ заст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ діал., ПОДОЛІ́ТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
- здужати — Зду́жати, -жаю, -єш гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. Ном. 14273. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка