зебра
ЗЕ́БРА, и, ж. Дикий африканський кінь, який має смугасту шкіру.
У конюшні, в окремій загорожі,.. зебра лякливо косить очі на свого сусіда — чистокровного арабського жеребця (Донч., III, 1956, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зебра — зе́бра іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- зебра — -и, ж. 1》 Дикий африканський кінь, який має смугасту шкіру. 2》 розм. Поздовжні смуги, що нанесені на проїжджу частину вулиці та вказують на пішохідний перехід. || Про пішохідний перехід, позначений такою розміткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зебра — зе́бра (франц. zebre, португ. zebra, з афр. мови банда) підрід ссавців родини конячих. Поширені в степах Африки. Чисельність невелика, охороняються законом. Словник іншомовних слів Мельничука