зеленкуватий
ЗЕЛЕНКУВА́ТИЙ, а, е.
1. З відтінком зеленого кольору, трохи зелений (у 1 знач.).
Мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались [хвилі] до берега (Коцюб., І, 1955, 391);
Вихор аж стрепенувся, побачивши на щоглі флагмана зеленкуватий вогник (Кучер, Чорноморці, 1956, 54);
Вона була в легкому кремовому платті, струнка, з великими зеленкуватими очима на овальному обличчі (Панч, В дорозі, 1959, 207).
2. Трохи зелений (у 3 знач.).
3. розм. Хворобливо блідуватий (про колір обличчя, шкіри людини).
[Марина Митрофанівна:] Може, чаю вам принести? Бо ви сьогодні якийсь аж зеленкуватий (Лев., Нові п’єси, 1956, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зеленкуватий — зеленкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- зеленкуватий — див. зелений Словник синонімів Вусика
- зеленкуватий — [зеилеинкуватией] м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- зеленкуватий — -а, -е. 1》 З відтінком зеленого кольору, трохи зелений (у 1 знач.). 2》 Трохи зелений (у 3 знач.). 3》 розм. Хворобливо блідуватий (про колір обличчя, шкіри людини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зеленкуватий — ЗЕЛЕ́НИЙ (який має колір зелені, трави і т. ін.); СМАРА́ГДОВИЙ, ІЗУМРУ́ДНИЙ рідше, МАЛАХІ́ТОВИЙ (яскраво-зелений). Я для тебе в зеленому мареві трав журну айстру сьогодні зірвав (В. Словник синонімів української мови
- зеленкуватий — Зеленкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зеленкуватий — Зеленкуватий, -а, -е 1) Зеленоватый. 2) Немного недозрѣвшій. Ячмінь був зеленкуватий, а він покосив. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка