1. Словник української мови в 11 томах

зелінка

ЗЕЛІ́НКА, и, ж., спец. Зелена (мідна) фарба.

Гладкі блищать драбанти [на грубі], Червець на них вилискує, зелінка і блакить (Бажан, Вибр., 1940, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зелінка — зелі́нка іменник жіночого роду фарба Орфографічний словник української мови
  2. зелінка — див. зелень Словник синонімів Вусика
  3. зелінка — -и, ж., спец. Зелена (мідна) фарба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зелінка — Зелінка, -ки ж. У горшечниковъ: зеленая мѣдная краска. Канев. у. Словник української мови Грінченка