землячок

ЗЕМЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до земля́к.

[Смола:] Стривай, я ніби тебе десь бачив. [Терень:] Може, землячок? [Мося:] Ні, я в Безродненському районі не жив (Мик., І, 1957, 110);

// ірон.

[2-й солдат:] Побачите, цей землячок наш наведе людей у наші комори й нашу землю буде міряти (Корн., І, 1955, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. землячок — землячо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. землячок — -чка, ч. Пестл. до земляк. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови