землячок
ЗЕМЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до земля́к.
[Смола:] Стривай, я ніби тебе десь бачив. [Терень:] Може, землячок? [Мося:] Ні, я в Безродненському районі не жив (Мик., І, 1957, 110);
// ірон.
[2-й солдат:] Побачите, цей землячок наш наведе людей у наші комори й нашу землю буде міряти (Корн., І, 1955, 175).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me